«Свобода переходить в розряд абстрактних ідей, яким не судилося втілитися в реальності. У своєму соціальному ув’язненні Суб’єкт нагадує в’язня платонівської печери, який сумує за недосяжним виміром необмежених можливостей… Пошук цього виміру і є завданням творчості Віктора Сидоренка. У кожному з його проектів виникає персонаж, втілення активного начала, який протистоїть інерційному середовищу в символічному поєдинку» (В. Бурлака).

У виданні вперше у вітчизняному мистецтвознавстві комплексно розглянуто шлях, пройдений візуальним мистецтвом упродовж ХХ — початку ХХІ ст. Усебічно простудійоване явище авангарду початку ХХ ст., мистецько-культурні аспекти еволюції нонконформізму та візуальне мистецтво на перетині новітніх мистецьких парадигм. Монографію доповнено хронологією мистецьких подій. Книга розрахована на фахівців у галузі сучасного мистецтва, мистецтвознавців, культурологів, студентів відповідних вищих навчальних закладів та широкий загал читачів.

У виданні здійснено спробу простежити шлях створеного Віктором Сидоренком Героя / Об’єкта / Фантома як у його пластичному вимірі, так і у віддзеркаленні колег, у сприйнятті яких образ розпочав нове, непередбачене автором життя, спровокувавши нові значення і змісти.

«Шлях його — еволюційний, неспішний, розсудливий, що привертає ґрунтовністю, довірливістю, не галасливістю інтонацій. Великою мірою завдяки несподіваному, але і дивовижно органічному сплаву традицій і новизни. Звичайно, не цурається цей шлях імпульсів, що задані бурхливим оновленням часу (О. Соловйов).

Каталог мультикультурного арт-проекту SUPERHERO, в якому взяли участь українські та американські сучасні художники: Мел Рамос, Віктор Сидоренко та Валентин Попов. Роботи відомих художників у спільній виставці об’єднала тема дослідження культових персонажів. Художники розмірковують над архетипом сучасного героя, виявляючи витоки і взаємозв’язки появи в історії знакових персонажів. Виставка організована Modernism Gallery (Сан-Франциско, США), Інститутом проблем сучасного мистецтва НАМ України та фондом Artcult.

«Естетичне відчуття не сприймає суперечностей і не бажає чекати, коли протиріччя будуть вирішені в актуальному просторі і часі. Художня свідомість рефлексує першою. Починаючи свою специфічну інтелектуально-чуттєву гру з об’єктом, вона пропонує безліч оригінальних варіантів його новаторського прочитання і реалізує його в живій упредметненій формі художнього образу. Безпредметний відбиток мистецького тлумачення у почуттях нерідко ставав джерелом нових суспільних ідей» (Л. Березницька).

«… Мистецтво недавнього тоталітарного минулого моєї країни зверталося до класичних форм для створення ілюзії, що воно є частина вічності. Моє звертання до мови класичного мистецтва визначається прагненням не виділитися будь-що незвичайною формою утвердження власного «я», але пристрасним бажанням вмістити в собі світову культуру» (В. Сидоренко).

«Люди у білій спідній білизні виглядають більш знеособленими. Кальсони, які у тоталітарному ХХ столітті носили всі — солдати, арештанти, цивільні — це ознака рівності, спільності долі. Однак я намагався виразити і ще більш загальну ситуацію, в яку завжди і всюди, за тоталітаризму та за демократії, зараз як і п’ять тисяч років тому, потрапляють люди — двобій із часом. У передчутті, очікуванні та невпевненості кожен персонаж дійства втягнуто у монотонну, пасивну гонку. Ніхто із зображуваних не може вислизнути з участі у деякому вже знаному, але поки що незбагненному для них ритуалі…» (В. Сидоренко).

«Люди-клони, які сходять з конвеєра медіа, як компенсацію отримують втішливу ілюзію безсмертя. Релігії пропонують свої версії — перехід з однієї життєвої форми до іншої, безсмертя душі… Але і в безсмерті є зворотний бік. Нескінченне існування лякає одноманітністю, лише смерть урізноманітнює людські форми, вияви, долі… Складно собі уявити, що людство могло б водночас законсервуватися і стати безсмертним» (В. Сидоренко).

Книга «Вільна атональність» написана поза жанром. Її навіть неможна віднести до так званих «відкритих творів». Вона спровокована творчістю відомого художника Віктора Сидоренка, але не є прямим коментарем до його живопису. Його роботи — детонатор. Художник говорить: «Подивіться!», текст: «Почуйте…». Різні шляхи до одного й того ж. В книзі діє своєрідний принцип невизначеності, життя атональності як музики діалектики, а не знання про неї. Є лише логіка та поетика свободи. Зір видимості. Ця книга — для тих, хто не задає питання «Навіщо все це?»